Фантастична історія! Я грала її останньою, бо якось так вийшло, що лишила її з декількома іншими на кінець, але чула, що саму вашу хвалили, тож серед усіх - вашу залишила на десерт. І не дарма!
Перше, про що говорять усі: озвучка! Голоси прекрасні, особливо Бабуня, фантастика, як гарно вони звучать.
Візуал теж чудово підходить історії так само як і музика.
Цікаво скільки у гри фіналів, бо мене так затягнула атмосфера, що я не можу сказати на яку кількість фіналів вийшла. Здається, на чотири? В будь-якому разі, я прочитала багато і знайшла у тексті одну зайву кому, тут скрін.
Вірші доповнюють атмосферу остаточно, і написані та озвучені чудово.
Але більше за все мені до душі розгалуження і їхнє поєднання з назвою. Нічого не лишається, окрім того, з яким почуттям ти підеш. Природня старість розчулила мене, хай нам і довелося піти з хати, але в порівнянні з іншими фіналами, де нас з'їдав вогонь чи незадоволені односельчани - ця мені імпонувала найбільше.
Та я не за те. Мені подобається, що дії досі непередбачувані, що іноді те, що здавалося б кращим не допомагає, а іноді навпаки.
Єдине, чого не вистачило - оформлення. Особливо з віршами, мені здається посередині екрану вони б виглядали ефектніше, ніж у діалоговому вікні.
І трохи бентежив розмір спрайту бабусі на фоні інших, коли вони були за текстовою панеллю.
Але по всім іншим параметрам гра для мене пречудова і я дуже вам дякую за таку старанну і цілісну роботу!
Ну і була б все ж рада побачити гайд)
Гра має 6 фіналів, до яких можна прийти різними шляхами. Фактично, майже кожен ваш вибір поза дорогою спрямовує вас до нового розвитку подій. Окрім незадоволених односельчан, пожежі та часу, героя ще можуть забрати голод та хвороба 👀
Цінуємо, що вам сподобалося, що село живе власним життям. Ми досі трохи переживаємо через те, що не всі гравці звикли до обмеженого контролю над середовищем. Та це було нашим викликом собі: показати село-відлуння, яке живе лише собою і майже не підкоряється героєві. Приємно бачити, що вас це також зачепило 🤲🏻
Щодо оформлення: нам хочеться вірити, що ми розвиватимемо цю історію надалі, тому колядки отримають унікальне обрамлення, а там зникне і питання ком.
До джему більшу частину роботи поділило всього двоє людей. Тепер, як ми не обмежені часом, зможемо більше уваги приділити і цьому аспекту.
Сподіваємося побачити вас серед гравців повної версії «Те, що лишається» 🤍
Ваша робота це освіжаюче крижане дуновіння зимнього вітру, яке водночас і бадьорить, і обпікає, і пробирає морозом до кісток. Історія в якій ти одразу розумієш, що нічого хорошого чекати не варто. Саме як персонажу, як читачу/гравцю, тут ціле поле контенту та виборів.
Дійсно, наче читаєш Гоголя чи дивишся Памфір, все таке красиве та знайоме, але водночас чуже, дике та вороже. Скільки б ти не обирав куди піти, краще не буде. Бо краще було не приходити взагалі.
І музика, і образи, і голоси, все затягує тебе до себе. Все лякає, приваблює та веселить, але сміятися вже пізно, та й не почує ніхто. Ще й музика ця навіки застрягла у тебе у вухах, бо в кінці лишається тільки вона та монети як ціна за прохід.
Дуже вам дякую за такий дивний, гіпнотичний та казковий досвід.
За цей вічний опік від морозу.
P.s. Ну бабуня це ж готова персонажка для будь-якого реаліті-шоу. Вона б обговорювала всіх, псувала всім життя та була б тією через кого я дивлюся кожен сезон. Де підписати петицію, щоб вона була в новому сезону Survivor чи МастерШефу?
Це дуже цінно: знайти гравця, який чувствує, і ви є саме таким гравцем. Ви дійсно побачили нашу історію саме такою, як ми її замислили.
Вчора ми всією командою дивилися ваш летсплей і верещали від захвату, бо то є наше вперше. Щиро дякуємо вам за увагу до нашої гри.
Якщо матимете бажання, ми запрошуємо вас пройти й іншими п'ятьма шляхами з Козою, Бабунею та Ведмедем. Можливо, це дозволить вам поглянути на історію не лише так глибоко, як ви це вже зробили, а й розширити розуміння всіх подій у Селі.
Ми вже подякували вам? То подякуємо ще раз! Ви гравець нашої мрії, пане Фалафелю.
Йой, в мене ще не День Народження, але насипали ви щиро і вистачить мені цього надовго.
Дякую за чуствує, це я, це про мене. Радий також цьому конекту та зв'язку, влучно цілилися і попали в сердечко.
Дуже радий, що ви оцінили та подивилися цей летсплей. Приємно і цінно надати і вам можливість отримати щось нове від власної роботи. Якщо це тільки перше, то що буде далі?
Не знаю, але знаю, що буду чекати і грати в це як тільки зможу. І звісно я зацікавлений в тому, щоб почути голоси знову, і дізнатися про інші варіанти розвитку подій в цьому холодному до спеки світі.
Дякую. Я одразу заскрінів це повідомлення і відправив роднулі, бо не міг наодинці стягнути всього щастя від ваших слів. Розквіт та загорівся від вашого фідбеку. Я за вас!
Не так часто ми бачимо повну озвучку на джемах - і одразу видно як добре це підсилює атмосферу. Класна робота команди озвучання і композитора, слухав до кінця кожну репліку і вайбив під музику.
оаоаоаоаоао, яке круте озвучення у вас вийшло. і стилістика. і загалом — це було емоційно.
Радію що у вас стільки варіянтів поганих фіналів… хоча, на диво, з першого разу мені вдалося вийти на доволі хороший (якщо таке можливо в тому селі), заробивши лише 1 мідяк за чоловіка.
Ви проробили велику справу, тож — успіхів вам з конкурсом та з допрацюванням проєкту.
а ще ціікаво, це ви зкомбінували традиції в одну історію, чи колись у нас вірили що так відбувається, і був ритуал з мідяками?
Дякуємо вам за відгук та за ретельне дослідження всіх шляхів 🤍
Щодо мідяків: в індоєвропейській поховальній традиції (а вона впливала на нашу) монети дійсно клали на очі або просто в труну, щоб сплатити за шлях на той світ, відкупитися від злих духів або «купити» собі місце в землі. Це фіксується в етнографічних дослідженнях до 20 ст., особливо у західній частині України. Є повір'я, що очі треба затуляти мідяками, бо, якщо у мерця очі будуть відкриті, смерть може забрати когось молодшого з родини.
Щодо того, що мідяки дають мерцеві саме побачити шлях у потойбіччя, — це вже поетична інтерпретація від нас.
← Return to eerie visual novel
Comments
Log in with itch.io to leave a comment.
Ого! Ніхто ще не бачив Бабуню у стількох ракурсах. Щиро дякуємо вам за працю та радіємо, що змогли вас надихнути.
Фантастична історія! Я грала її останньою, бо якось так вийшло, що лишила її з декількома іншими на кінець, але чула, що саму вашу хвалили, тож серед усіх - вашу залишила на десерт. І не дарма!
Перше, про що говорять усі: озвучка! Голоси прекрасні, особливо Бабуня, фантастика, як гарно вони звучать.
Візуал теж чудово підходить історії так само як і музика.
Цікаво скільки у гри фіналів, бо мене так затягнула атмосфера, що я не можу сказати на яку кількість фіналів вийшла. Здається, на чотири? В будь-якому разі, я прочитала багато і знайшла у тексті одну зайву кому, тут скрін. Вірші доповнюють атмосферу остаточно, і написані та озвучені чудово.
Але більше за все мені до душі розгалуження і їхнє поєднання з назвою. Нічого не лишається, окрім того, з яким почуттям ти підеш. Природня старість розчулила мене, хай нам і довелося піти з хати, але в порівнянні з іншими фіналами, де нас з'їдав вогонь чи незадоволені односельчани - ця мені імпонувала найбільше. Та я не за те. Мені подобається, що дії досі непередбачувані, що іноді те, що здавалося б кращим не допомагає, а іноді навпаки.
Єдине, чого не вистачило - оформлення. Особливо з віршами, мені здається посередині екрану вони б виглядали ефектніше, ніж у діалоговому вікні. І трохи бентежив розмір спрайту бабусі на фоні інших, коли вони були за текстовою панеллю.
Але по всім іншим параметрам гра для мене пречудова і я дуже вам дякую за таку старанну і цілісну роботу! Ну і була б все ж рада побачити гайд)
Дякуємо вам за відгук та увагу до нашої роботи! 🤍
Гра має 6 фіналів, до яких можна прийти різними шляхами. Фактично, майже кожен ваш вибір поза дорогою спрямовує вас до нового розвитку подій. Окрім незадоволених односельчан, пожежі та часу, героя ще можуть забрати голод та хвороба 👀
Цінуємо, що вам сподобалося, що село живе власним життям. Ми досі трохи переживаємо через те, що не всі гравці звикли до обмеженого контролю над середовищем. Та це було нашим викликом собі: показати село-відлуння, яке живе лише собою і майже не підкоряється героєві. Приємно бачити, що вас це також зачепило 🤲🏻
Щодо оформлення: нам хочеться вірити, що ми розвиватимемо цю історію надалі, тому колядки отримають унікальне обрамлення, а там зникне і питання ком.
До джему більшу частину роботи поділило всього двоє людей. Тепер, як ми не обмежені часом, зможемо більше уваги приділити і цьому аспекту.
Сподіваємося побачити вас серед гравців повної версії «Те, що лишається» 🤍
Доброго вечора, ми з України.
Ваша робота це освіжаюче крижане дуновіння зимнього вітру, яке водночас і бадьорить, і обпікає, і пробирає морозом до кісток. Історія в якій ти одразу розумієш, що нічого хорошого чекати не варто. Саме як персонажу, як читачу/гравцю, тут ціле поле контенту та виборів.
Дійсно, наче читаєш Гоголя чи дивишся Памфір, все таке красиве та знайоме, але водночас чуже, дике та вороже. Скільки б ти не обирав куди піти, краще не буде. Бо краще було не приходити взагалі.
І музика, і образи, і голоси, все затягує тебе до себе. Все лякає, приваблює та веселить, але сміятися вже пізно, та й не почує ніхто. Ще й музика ця навіки застрягла у тебе у вухах, бо в кінці лишається тільки вона та монети як ціна за прохід.
Дуже вам дякую за такий дивний, гіпнотичний та казковий досвід.
За цей вічний опік від морозу.
P.s. Ну бабуня це ж готова персонажка для будь-якого реаліті-шоу. Вона б обговорювала всіх, псувала всім життя та була б тією через кого я дивлюся кожен сезон. Де підписати петицію, щоб вона була в новому сезону Survivor чи МастерШефу?
Дякуємо вам, ваш відгук неймовірно надихає!
Це дуже цінно: знайти гравця, який чувствує, і ви є саме таким гравцем. Ви дійсно побачили нашу історію саме такою, як ми її замислили.
Вчора ми всією командою дивилися ваш летсплей і верещали від захвату, бо то є наше вперше. Щиро дякуємо вам за увагу до нашої гри.
Якщо матимете бажання, ми запрошуємо вас пройти й іншими п'ятьма шляхами з Козою, Бабунею та Ведмедем. Можливо, це дозволить вам поглянути на історію не лише так глибоко, як ви це вже зробили, а й розширити розуміння всіх подій у Селі.
Ми вже подякували вам? То подякуємо ще раз! Ви гравець нашої мрії, пане Фалафелю.
Йой, в мене ще не День Народження, але насипали ви щиро і вистачить мені цього надовго.
Дякую за чуствує, це я, це про мене. Радий також цьому конекту та зв'язку, влучно цілилися і попали в сердечко.
Дуже радий, що ви оцінили та подивилися цей летсплей. Приємно і цінно надати і вам можливість отримати щось нове від власної роботи. Якщо це тільки перше, то що буде далі?
Не знаю, але знаю, що буду чекати і грати в це як тільки зможу. І звісно я зацікавлений в тому, щоб почути голоси знову, і дізнатися про інші варіанти розвитку подій в цьому холодному до спеки світі.
Дякую. Я одразу заскрінів це повідомлення і відправив роднулі, бо не міг наодинці стягнути всього щастя від ваших слів. Розквіт та загорівся від вашого фідбеку. Я за вас!
Продовжуйте.
Дуже гарна, стильна і цілісна робота.
Не так часто ми бачимо повну озвучку на джемах - і одразу видно як добре це підсилює атмосферу. Класна робота команди озвучання і композитора, слухав до кінця кожну репліку і вайбив під музику.
Чекатиму ваш реліз в Steam :)
Дякуємо вам за відгук. Приємно, що ви оцінили озвучення та музику! Переказуємо ваші слова нашому композитору 🤍
оаоаоаоаоао, яке круте озвучення у вас вийшло. і стилістика. і загалом — це було емоційно. Радію що у вас стільки варіянтів поганих фіналів… хоча, на диво, з першого разу мені вдалося вийти на доволі хороший (якщо таке можливо в тому селі), заробивши лише 1 мідяк за чоловіка.
Ви проробили велику справу, тож — успіхів вам з конкурсом та з допрацюванням проєкту.
а ще ціікаво, це ви зкомбінували традиції в одну історію, чи колись у нас вірили що так відбувається, і був ритуал з мідяками?
Дякуємо вам за відгук та за ретельне дослідження всіх шляхів 🤍
Щодо мідяків: в індоєвропейській поховальній традиції (а вона впливала на нашу) монети дійсно клали на очі або просто в труну, щоб сплатити за шлях на той світ, відкупитися від злих духів або «купити» собі місце в землі. Це фіксується в етнографічних дослідженнях до 20 ст., особливо у західній частині України. Є повір'я, що очі треба затуляти мідяками, бо, якщо у мерця очі будуть відкриті, смерть може забрати когось молодшого з родини.
Щодо того, що мідяки дають мерцеві саме побачити шлях у потойбіччя, — це вже поетична інтерпретація від нас.
Ого, цікаво, дякую за відповідь.
Дякуємо за приємні враження! Сподіваємося, нам вдасться реалізувати цей проєкт у більшому масштабі :)